"Ніщо не коштує нам так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість", - М. Сервантес.

Під час складання та розігрування діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування учням часто не вистачає обізнаності у правилах етикету. Пропоную Вашій увазі лінгвістичну гру «Етикет-довідка», яка допомагає виявляти й розвивати творчі здібності школярів, сприяє засвоєнню ними етикетних формул, правил поводження в товаристві, культури спілкування, створює умови для здруження колективу, привчає до злагодженості й організованості в роботі, підвищить рівень загальної ерудиції

Правила гри «Етикет-довідка»

Клас поділяється на групи, кожна з яких формулює ряд запитань (близько 5), які стосуються певних етикетних тем. Потім групи обмінюються цими запитаннями і протягом деякого часу готують на них відповіді. Підготувавши етикет-довідки, групи виступають перед своїми однокласниками. Форма роботи є певною мірою усталеною і передбачає побудову виступу у вигляді запитань і стислих відповідей на них. Підсумки змагання підбиваються у формі колективного визначення кращих виступів.

Завдання до гри «Етикет-довідка»

До теми «Чхнувши»

І команда

Довідкова інформація пов’язана з однією етикетною темою.

1. Чому, коли людина чхає, їй кажуть: «На здоров’я!»?

- Наші пращури-язичники вважали, що коли людина чхає або позіхає, то вона стає в цю мить слабкою і незахищеною перед впливом злих сил – бісів, які одразу ж кидаються до неї та, скориставшись цією «відкритістю», оселяються в ній і завдають шкоди здоров’ю, справам, спілкуванню. Аби убезпечити людину, яка чхнула, від проникнення до її тіла злих сил, хто-небудь із її оточення й мав сказати: «На здоров’я!». Ця словесна формула вважалася магічною. Після прийняття християнства захисний ритуал було змінено шляхом відкидання цієї магічної формули: чхнувши, людина мала перехреститися, а позіхнувши – перехрестити рота, щоб закрити себе святим хрестом для доступу злих сил. Про це довідуємося з класичної літератури та її екранізацій, де ця деталь дуже часто фігурує.

2. Які інші забобони пов’язані з чханням?

- За часів Київської України-Руси вважалося, якщо тяжкохворий чхнув, він неодмінно одужає. Існував навіть особливий календар, пов’язаний з цією дією: чхнеш у понеділок – до подарунка, у вівторок – приїдуть далекі родичі, у середу – чекай звістки, у четвер – хвалитимуть, у п’ятницю – побачення з коханою людиною, у суботу – чекай здійснення бажання, у неділю – до гостей.

3. Як інші народи світу ставилися до чхання?

- Давні єгиптяни, греки, римляни, багато первісних народів Африки та Америки ставилися до тих, хто чхає, приязно. У Давньому Римі чхання вважалося ознакою доброго здоров’я. Чхання новонародженого сприймали як один з перших проявів життя. Римляни також вірили, що бог кохання Амур чхає, коли народжується дівчинка. Тому закохані юнаки вітали дам серця словами: «Амур чхнув тобі!». Єврейські служителі культу – рабини –  вважали, що до гріхопадіння Адама люди чхали всього раз у житті – вмираючи. Лише Якову вдалося вимолити прощення, і він, чхнувши, залишився живим. Цікаво, що навіть самий звук чхання люди різних народів передають по-різному: англійці – атчу, іспанці - атчис, німці – хатші, українці – апчхи, французи – атшуен, китайці – хачи, японці – гугу, індонезійці – вахінг...

4. Як слід повестися людині, яка чхнула в присутності інших?

- Якщо людина чхає або кашляє у транспорті, на роботі, під час нарад, лекцій, конференцій, відвідин театру, кіно тощо, їй слід вибачитися перед присутніми, адже вона відволікла їхню увагу, створила певний дискомфорт. Якщо це чхання або кашляння не поодиноке, а започатковує певний напад, людині слід вийти з приміщення, аби не завдати прикрощів присутнім. Передчуваючи подальше чхання або кашляння, людина має убезпечити присутніх від іще більших неприємностей – прикрити нижню частину обличчя хусточкою чи бодай рукою, відвернутися тощо. Якщо чхання або кашель спричинено хворобою, людині взагалі слід уникати перебування на офіційних заходах, а лікуватися вдома.

5. Якою має бути реакція присутніх на чиєсь чхання?

- В оповіданні «Дім з мезоніном» російського письменника Антона Чехова є дуже цікавий епізод. Один з персонажів, дуже активно жестикулюючи, зачепив рукавом і перекинув соусник, так що на скатертині утворилася велика пляма, але ніхто з присутніх цього ніби і не зауважив. У розмові з товаришем цей чоловік, роблячи висновок з цього епізоду, повчально каже: «Гарне виховання не в тому, що ти не розіллєш соусу на скатертині, а в тому, що ти не помітиш, якщо це зробить хтось інший». Прекрасні слова! Саме вони й підкажуть нам, що коли людина чхає або кашляє в нашій присутності, то слід удавати, ніби нічого не сталося, і ніяк не виявляти свого невдоволення, обурення, звеселеності чи інших почувань, як також неввічливо робити такій людині будь-які зауваження, адже чхати або кашляти «прилюдно» траплялося ледь чи не кожному з нас і робимо ми це несамохіть.

ІІ команда

Довідкова інформація висвітлює різні питання етикетної тематики, які найбільше цікавлять учнів, є для них особливо важливими.

1. Кому – чоловікові чи жінці – слід першим заходити до приміщення й виходити з нього?

- Першою до приміщення завжди заходить жінка, чоловік — за нею, виходять, навпаки, першими чоловіки, а жінка — за ними. Дехто жартома пов’язує це правило з первісною добою: нібито в ті часи постало правило, за яким чоловік, перед тим як зайти до печери, пропускав поперед себе жінку, аби переконатися, що в цій печері не засіла якась хижа тварина і доступ до помешкання безпечний. У дійсності ж, це правило постало з необхідності відчиняти перед жінкою двері й притримувати їх, щоб вона безперешкодно зайшла до приміщення або вийшла з нього.

2. Чи треба знімати рукавиці чоловікам і жінкам під час привітального рукостискання?

- Якщо між собою вітаються чоловіки, вони знімають рукавиці обов’язково; так само обов’язково один із чоловіків знімає рукавицю, якщо другий подає руку без рукавиці. Коли жінки вітаються рукостисканням, то, за правилами етикету, вони рукавиць не знімають, чоловіки ж і в цій ситуації мають рукавицю знімати. До речі, чоловікові належить зняти рукавицю й тоді, коли він простягає руку жінці, яка виходить із транспорту, спускається зі східців, переступає через щось і под., щоб підтримати її. А загалом, слід затямити головне – подавати руку в рукавиці не дуже чемно, навіть коли на вулиці лютує мороз.

3. У яких випадках, вітаючись із людиною, можна обмежитися лише кивком голови?

- Лише кивками голів знайомі обмінюються тільки тоді, коли вітаються у церкві, аби не створювати своїми привітаннями й супровідними балачками недоречного шуму під час Служби. Так само небажаним є озвучення привітань під час офіційних заходів (конференція, нарада, ділова зустріч тощо), коли хтось із присутніх виступає. Зустрівшись віддалік і не маючи змоги наблизитися одне до одного, знайомі теж можуть обмежитися тільки кивками голів або загальноузвичаєними жестами. В інших випадках привітання має бути «звуковим».

4. Звідки походить звичай вітатися за руку?

- Цей звичай походить із тих прадавніх часів, коли неодмінним атрибутом кожного чоловіка була зброя: простягаючи правицю іншому для привітання, чоловік ніби засвідчував, що його права (сказати б – ударна) рука вільна від зброї, і він не має зловорожих намірів щодо того, з ким вітається.

5. Кого з присутніх треба представляти під час знайомства першими – тих, які прийшли раніше, чи тих, які прийшли пізніше?

- Тільки тих, що прийшли пізніше, причому без дотримання інших правил, як-от: першими представляють молодшого, менш шанованого тощо.

Джерело: Енциклопедія інтелектуальних ігор на уроках української мови.- Х.: Вид. група «Основа».