Ефективні методи підвищення грамотності учнів

Чи може сучасний урок української мови бути радісним і цікавим для учнів? Чи може він розкрити творчий потенціал особистості, поставити її в ситуацію морального вибору і прийняття нею самостійного рішення? 

Думаю, що ствердно відповісти на ці запитання можна лише за умови, якщо процес навчання перенести на інноваційну основу шляхом перебудови педагогічної технології (шлях найефективнішого досягнення мети навчання, прийоми оптимізації навчального процесу) вчителя-словесника і навчальної технології учня, змінивши сам підхід до здобуття знань з мови. Ймовірно, що саме такий варіант оптимального навчання, мови, як інноваційне навчання, є нині найефективнішим, оскільки яскраво виділяється стилем, формами, засобами. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань з мови, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, дає відчуття потреби у самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета, зрештою, сприяє розвитку творчої особистості. Таким чином, переваги інноваційного навчання вочевидь.

Серед методичних засобів розвивального навчання є перевірені практикою проблемні та творчі мовні і мовленнєві завдання, опорні конспекти, узагальнюючі таблиці і схеми, текст як одиниця навчання, ситуативні ігри, вправи з використанням алгоритмів та елементів програмування тощо.

Нові форми проведення уроків є своєрідною модифікацією традиційних їх типів, і найбільша варіантність представлена повторювально-узагальнюючим уроком. Варто спробувати такі форми, як семінар, залік, практикум, диспут, конференція, навчальна гра. Проте варто пам’ятати, що в основу проведення мають бути покладені неординарний підхід, незвичайний ракурс, самостійний вибір, цікавий текст, ігрова ситуація. Адже мислення дитини, як зазначав В.Сухомлинський, починається із здивування, звідси аксіометричною є вимога створення емоційної комфортності.

Урок-семінар. Цей різновид повторювально-узагальнюючого уроку втілює в собі ідею співпраці вчителя і учнів, стимулює самоосвіту школярів, сприяє глибокому узагальненню матеріалу, формує комунікативні вміння, виробляє навички спілкування з аудиторією за допомагаю невербальних засобів (міміка, жести). Найдоцільніше семінарські заняття проводити в старшій ланці середньої школи (9-11-ті кл.). Визначаючи тему, орієнтуємося на основні розділи науки про мову.

Урок-залік. Нова форма проведення повторювально-узагальнюючого уроку, уроку контролю й обліку здобутих знань. Контролююча функція заліку не є основною, важливо, щоб діти закріпили, узагальнили, систематизували матеріал з теми чи розділу, попрацювали над виробленням навичок культури усного мовлення. Уроки-заліки сприяють формуванню вольової сфери школярів, навичок самодисципліни. Таких уроків можна планувати три-чотири на рік з особливо важливих тем шкільного курсу.

Доречно планувати залікові уроки і з розділу «Розвиток зв’язного мовлення».

Важливо вже на першому уроці поінформувати дітей стосовно проблематики майбутнього заліку, щодо дати його проведення та вимог. Вже до цього уроку варто скласти перелік залікових питань і завдань, підготувати деякі зразки відповідей, пам’ятки, схеми мовних розборів. Практика переконує нас у доцільності організації роботи школярів по групах під керівництвом учнів-консультантів на підготовчому етапі. Знання, вміння й навички контролюються, обліковуються. Успішна робота на проміжному етапі є підставою для отримання школярем автоматичного заліку.

Форма залікового заняття може бути різною: усна фронтальна перевірка знань з теорії та самостійна робота практичного характеру; письмове опитування за картками-завданнями; виконання кількох залікових робіт.

Залікова робота дасть можливість учителеві виявити рівень мовленнєвої компетентності учнів, узагальнити їх знання на найвищому продуктивно-творчому рівні.

Урок у формі дидактичної гри. Очевидно, нові підходи до навчання мови слід пошукати тут – у резерві навчальної гри, яка здатна активізувати діяльність, підвищити інтерес до предмета і, що важливо, стимулювати різні види спілкування, розвивати мовлення.

Урок-змагання «Брейн-ринг» (варіант повторювально-узагальнюючого уроку, уроку закріплення).

Пояснюємо дітям лексичне значення слів брейн (блискуча думка, ідея), ринг (майданчик для змагання, арена). Урок проводимо у класі з теми «Лексика»; мета уроку – повторення, узагальнення та систематизація знань (записані на дошці ліворуч), умінь і навичок учнів (записані праворуч). Клас ділимо на чотири групи: дві з них є командами-учасницями турніру, решта – групи підтримки (уболівальники). Умова: за кожний конкурс-змагання максимальна сума балів – десять, відповіді повинні відзначатися чіткістю, аргументованістю, мовлення – нормативністю, уболівальники можуть допомагати команді в одержанні вищого балу, усі письмові завдання здаються після уроку на перевірку вчителеві. Призначаємо журі, членами якого за можливості можуть бути колеги, старшокласники. Стиль спілкування з дитячою аудиторією демократичний, мовлення емоційне, організація роботи чітка, зміст уроку продуманий до дрібниць. Змагання починаємо з своєрідної розминки.

Мовна гра «Павутиння слів». З’єднати слова певною лінією (--- слова з протилежним значенням, - слова, близькі за значенням), знайти орфограми. Матеріал для роботи заздалегідь зафіксовано на дошці, викликаються почергово представники команд. Уболівальники самостійно працюють в зошитах. Учитель пропонує їм усно скласти речення з певним словом (на вибір); заслуховування відповідей, підведення підсумків.

Мовна гра «Коректор».Знайдіть помилку у виборі слова, правильну відповідь запишіть, з двома словами складіть речення. (Вправа сприяє виробленню навичок культури мовлення, виконується самостійно, після чого зачитується вголос. Члени журі беруть на бліц-перевірку окремі роботи, підводяться підсумки).

Рольова гра «Плюс-мінус» (сприяє виробленню орфоепічних норм).Уяви себе диктором відомої радіопрограми. У твоєму дикторському тексті є ряд «небезпечних» слів стосовно їх наголошування. До початку ефіру всі сумнівні питання треба з’ясувати. Отож проставте в рядок чотирнадцять цифр, що відповідатимуть кількості слів, які ви не записуєте, а лише ставите позначку +, якщо наголос у слові вас задовольняє, і позначку -, якщо не задовольняє. Диктуючи слова, учитель деякі з них зумисне неправильно наголошує.

Ситуативна гра «Чи комунікативна ти людина?».Скласти діалог зі своїм суперником, обіграти одну із запропонованих життєвих ситуацій. Під час розмови пам’ятати про інтонацію, жести, міміку.

Рольова гра «Ти – стиліст» (творчий диктант).

Конкурс капітанів «Скажи без затримки». (учитель чітко називає заздалегідь дібрані слова, що мають антоніми. Капітани, чергуючись, швидко називають відповідні антоніми. У разі затримки – відповідає суперник. Перемагає той, у кого було найменше пауз.)

Рольова гра «Ти – оратор» (інтонаційна вправа. Капітани одержують завдання прочитати речення з певними інтонаціями:

Спочатку із захопленням, потім з осудом (Ну і вірші!);

Із захватом, із розчаруванням (Оце так сюрприз!);

Зачудовано, із зневагою (Яка красуня!)

Підсумки конкурсу

Урок-конференція проводиться у старшій ланці середньої школи і є типовою моделлю організації роботи наукових зібрань; існує як варіант повторювально-узагальнюючого уроку. Можна використати методичні рекомендації щодо проведення цієї форми заняття з теми «Мова в нашому житті» (10-11-ті класи).

Одним з ефективних видів роботи, найбільш перевірених на практиці, і одним із засобів підвищення грамотності учнів є диктанти. Класифікуючи їх, враховують такі критерії: мету проведення, характер запису друкованого тексту, час пояснення правопису орфограм у тексті. За метою проведення диктанти поділяють на контроль навчальні та контрольно-навчальні (диктант «Перевіряю себе»). За характером запису тексту – дослівні та із зміною тексту. За часом пояснення орфограм – попереджувальні, коментовані, пояснювальні. Використовують у шкільній практиці різні види диктантів.

На уроках закріплення та перевірки знань учнів з орфографії чільне місце займають словникові диктанти, що охоплюють матеріал одного правила чи кількох. Проводячи їх, можна за короткий час повторити значний обсяг матеріалу, з’ясувати прогалини у знаннях. Крім того, вони сприяють виробленню автоматизму грамотного і швидкого письма, вчать визначати і коментувати орфограми.

Перед проведенням словникового диктанту визначають його мету (повторити певне правило, закріпити орфограму, підготувати до написання творчої роботи, контрольного диктанту, переказу тощо). Перевірка здійснюється різними способами: учні самі читають слова і пояснюють їх, звіряють з написаним на дошці, за таблицею чи підручником, коментують або перевіряють за орфографічним словником. У будь-якому разі вчитель домагається того, щоб учень пояснив, що він вивчає, для чого, з якою метою, де він це застосовує. Використовую також мін-диктанти, які складаються із 15-20 слів або 4-5 речень, бажано зв’язаного тексту, і пишуться 5-6 хв.

Це можуть бути диктанти-переклади, диктанти-завдання, творчі, вільні, словникові і вибіркові диктанти. За завданням учителя їх можуть підбирати і самі учні.

Проте не слід захоплюватися словниковими диктантами, бо саме у зв’язному тексті найбільше виявляються знання учнів, вміння їх знайти потрібне слово, визначити орфограму, її тип, вид.

Серед вправ важливе місце займають вправи на порівняння явищ і фактів української і російської мов. Такі вправи полегшують засвоєння теоретичного матеріалу, оволодіння нормами як української, так і російської мов, сприяють розвитку мислення і мовлення.

Важливим етапом уроку є закріплення знань і недооцінка його призводить до згубних наслідків, коли учні не привчаються вдумуватися в результати своєї роботи. Вправи на закріплення можуть бути різні: за підручником, за словником, картиною, опорними словами, за індивідуальними картками. Учитель може запропонувати відкрити сторінку, наприклад, підручника історії, літератури і виписати слова з орфограмами, що саме вивчаються (з апострофом, м’яким знаком, подвоєними буквами тощо), чи виписати речення, у яких є слова на вивчені правописні форми. Подібну роботу можна дати на домашнє завдання у вигляді само диктанту чи вибіркового диктанту.

Крім того, у 5-му класі майже на кожному уроці проводиться повне або часткове коментування речень, окремих слів або орфограм.

Коментоване письмо запобігає помилкам і закріплює правило, але якщо учні добре засвоїли тему, то коментування користі не принесе, а, навпаки, гальмуватиме процес пізнання, здійснення посильних розумових операцій.

Під час виконання письмового завдання учням у разі сумніву дозволяється також запитувати, яку орфограму писати. Це дає можливість учителеві зробити для себе висновок, який матеріал діти засвоїли погано, посильні чи непосильні для них завдання.

Щоб опанувати знаннями з мови, учень під керівництвом вчителя або самостійно повинен розв’язувати посильні для нього завдання, доходити певних висновків, узагальнень, тобто виконувати хай невеличку, але роль дослідника. Ефективних наслідків домагається той словесник, який уміло поєднує бесіду із спостереженням над мовним матеріалом.

Перед вивченням будь-якої теми з орфографії великого значення надається вступній бесіді, яка має на меті пов’язати відоме з невідомим, оскільки новий матеріал ґрунтується на засвоєному раніше. Актуалізуючи первинні знання учнів, вступна бесіда розвиває їхню ініціативу, самостійність, полегшує сприймання наступної теми. Важливо також при цьому, щоб не відбувся діалог між учителем і одним учнем, а клас не був пасивним слухачем.

Запитання для перевірки вивченого мусять бути чіткими, конкретними, мати проблемний характер.

Подібні запитання активізують, збуджують думку, розвивають уміння порівнювати мовні факти і явища, сприяють свідомому засвоєнню знань, адже багато школярів заучує матеріал заданого параграфа і не вміє знайти головне, не розуміє змісту прочитаного, розгублюється, коли вчитель ставить запитання не так, як написано в підручнику.

Варто уникати під час бесіди «роздрібнених» запитань, які потребують лише уточнити правило одним-двома словами, але не роздумував над ним, міркувань, зіставлень. Частіше мають звучати запитання «Чому?», «За яким правилом пишемо так, а не інакше?».

Фонетико-орфографічний розбір, ускладнене переписування, робота із словником, різні види вправ, навчальні диктанти, перекази, твори з орфографічним завданням – це далеко не повний перелік тих вправ, які сприяють формуванню орфографічних умінь і навичок учнів, активізації їх мислення. Проте слід пам’ятати, що гонитва за кількістю видів усних письмових робіт на одному й тому самому уроці, часте переключення уваги учнів не має нічого спільного з активізацією їхньої уваги. Форми й методи роботи на уроці диктуються доцільністю, корисністю, змістом, складністю і важливістю матеріалу, а не безпредметною грою у види й форми.

За матеріалами Наталії Жифарської